Пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не

надаються, зокрема, на об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою

одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, використовуються у підприємницькій

діяльності) (п. п. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ)).

Пунктом 63.3 ст. 63 ПКУ визначено, що платники податків з метою проведення

податкового контролю підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за

місцезнаходженням юридичної особи, відокремлених підрозділів юридичної особи, місцем

проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх

підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які

пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її

проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі п.

45.1 ст. 45 ПКУ).

Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи)

є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному

державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань

(п. 45.2 ст. 45 ПКУ).

При цьому, відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням

юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого

проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться

керівництво) та здійснення управління і обліку.

Отже, фізична особа – засновник юридичної особи не може застосувати пільгу зі

сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до об’єкта житлової

нерухомості, за адресою якого зареєстрована дана юридична особа.

За матеріалами
Головного управління ДФС у Тернопільській області