Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) господарська

діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою

одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва – підприємцями.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик

господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з

метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГКУ).

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців визначений ст. 177

Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний

дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не

грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською

діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Підпунктом 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПКУ визначено перелік витрат, безпосередньо

пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем від провадження

господарської діяльності на загальній системі оподаткування, зокрема, платежі, сплачені за

одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою

– підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов’язані з

господарською діяльністю фізичної особи – підприємця.

Враховуючи вищевикладене, платежі, сплачені фізичною особою – підприємцем за

одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності, одержання

дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов’язані з його господарською

діяльністю, включаються до складу витрат по факту їх сплати на підставі підтверджуючих

документів.

За матеріалами

Головного управління ДФС у Тернопільській області